Цікаве про органи чуття

 


Вуха сови, безшумно літаючої над галявиною вночі, чутко ловлять кожен шурхіт у траві, а від її пильного ока не сховається жоден рух.

 

 

Миша, прощупує вусиками дорогу в густій траві, відшукуючи за запахом їжу та весь час вслухається в нічну тишу – чи не долітає легкий шелест совиних крил ?


Від органів чуття повністю залежить життя і миші, і сови. Якщо підведе слух чи зір, то одній загрожує миттєва загибель, іншій – голодна смерть. Так чи інакше, нащадків їм не вивести. Життя новому поколінню дадуть лише ті, хто зуміє вижити, - сови і миші з загостреними органами відчуття, а їх нащадки унаслідують ці якості. Так із покоління в покоління відточується в боротьбі за виживання чуттєве сприйняття хижака і жертви. В результаті еволюційного процесу сови і миші стали власниками найбільш розвинутих органів чуття в усьому тваринному царстві. Для нас з вами немає більш важливого органу чуття ніж зір, а деякі тварини прекрасно обходяться без нього, проживаючи в темному світі запахів та дотиків.

 


У більшості тварин сприйняття світла зосереджене в групах особливо світлочутливих клітин, тобто в очах. Найпростіші за будовою очі у личинок комах, наприклад, у гусениці. Вона відчуває світло та рухливі тіні потенційних ворогів, але нічого більше. Кожне просте око складається з групи світлочутливих клітин або сітківки, розташованої позаду нерухомого кришталика, який служить сітківці захистом і фокусує на ній світлові промені. Наприклад, бджола має і просте і складні очі .


Складні очі з їх великим полем огляду та чудовою світлочутливістю все ж не дають чіткого зображення предмета. В цьому сенсі куди більш досконалі однокамерні очі хребетних тварин (риб, земноводних, рептилій, птахів та ссавців), і також високо розвинутих безхребетних – кальмарів та каракатиць.

 

 

сокіл-сапсан


В більш високо розвинутому оці знайомі нам структури „кришталик – сітківка” удосконалені та дозволяють одержати більш чітке зображення.
Набагато ширше та різноманітніше набір світлочутливих клітин і в самій сітківці. У наземних тварин світло проходить в око через рогівку – випукле віконце, яке утворює передню стінку ока та кришталик, гнучку лінзу, здатну змінити кут заломлення. Завдяки цьому змінюється фокусування та незалежно від відстані на сітківку потрапляє чітке зображення предмету, так само як у фотоапараті. Результатом стає чудова гострота зору, дозволяючи таким птахам, як сокіл-сапсан, помітити дрібну здобич з висоти до 100 м та зі снайперською точністю вразити жертву.

 

 

гримуча змія


Колір світлового променя залежить від довжини хвилі. Найкоротші світлові хвилі, які здатна розрізнити людина, – фіолетові, найдовші – червоні. У деяких тварин, наприклад, собак кольоровий зір розвинутий гірше, ніж у нас, зате у інших він виходить далеко за межі видимого спектру. Багато хто з комах реагують на ультрафіолетові промені, а деякі змії (удави, гримучі змії, пітони) „бачать” інфрачервоне випромінювання своєї теплокровної жертви, уловлюючи її особливими рецепторами, розміщеними в ямках на губі. З їх допомогою гримуча змія знаходить в темноті здобич, наближається до неї та наносить влучний удар .

 

 

морж


Якщо зір – це сприйняття світлових променів, то дотик та слух – це реакція сенсорних клітин на зовнішні механічні подразники при прямому контакті з твердими тілами, рідинами або під тиском повітря. Для деяких тварин дотик є головним з усіх відчуттів. Моржу, який викопує молюсків з донного ґрунту, допомагає орієнтуватися в мутній воді не тільки ніжна чутлива шкіра на морді, але і „вуса”, які складаються з 450 волосків. Через сітку нервових волокон вони передають до мозку майже видимий відбиток морського дна. Таку ж функцію виконують вуса інших ссавців. Так, у приматів найчутливішою зоною є кінчики пальців, а у слона – кінчик хобота. Дотикові рецептори равлика зосереджені на кінчиках гнучких ріжок,а у болотяних птахів – на кінчику довгого дзьоба.

 


У ссавців слухові нерви розміщені в звивистій конічній трубці – равлику. Вузький кінець цієї трубки реагує на високі частоти (високі ноти), а широкий – на низькі. Як і у випадку з зором, різні тварини сприймають різні діапазони звуків.

 

 

Кит чує низькочастотні звукові сигнали, які доносяться за сотні кілометрів в океанських водах.

 

Проте кажани вловлюють звуки частотою до 100 тисяч герц. Верхня межа звукосприйняття людини складає лише 20 тисяч герц.


Тварини реагують не тільки на навколишній світ. Органи чуття потрібні для того, щоб керувати особистим тілом – зберігати рівновагу, орієнтуватися в просторі, відчувати біль, голод, втому, страх та багато іншого.

 

Керівник гуртка
„Любителі декоративних та свійських тварин”
комунального закладу освіти „Обласний еколого-
натуралістичний центр дітей та учнівської молоді” Шпітько Н.С.