Небесне дерево

 


В Дніпропетровському комунальному закладі освіти „Обласний еколого-натуралістичний центр дітей та учнівської молоді” росте цікаве дерево. Воно високе і струнке, увінчане густою кроною, досягає 20-30 м заввишки. Непарноперисті темно-зелені листки, понад 50 см завдовжки трохи нагадують листя пальми або гігантського ясена, а зелені непоказні квітки, зібрані в довгу волоть, підсилюють цю схожість. Восени крону розцвічує яскраві червоно-коричневі плоди – крилатки. Про декоративність цього мешканця тропічних лісів свідчить його назва утворена від слова, яким туземці називали одну з місцевих рослин – „небесне дерево”. У деяких країнах закріпилася назва „рай-дерево” та „боже дерево”.

 

У 1809 році в Україну завезли айлант найвищий (Ailanthusaltissima (Mill.) Swingle). Родом айлант з Китаю, тому в Україні його почали називати китайським ясенем. Проте айлант завезли не для того, щоб прикрашати парки. Листки айланта використовувалися на корм шовкопряда, а також як антивірусний і інсектицидний засіб, красива щільна деревина – для різних виробів, як цінна сировина для виготовлення паперу, з вугілля виготовляли порох, з соку кори ліки, лак, олійні фарби. До того ж айлант відзначався надзвичайно швидким ростом – до 3 м на рік, був посухостійкою невибагливою рослиною.


В Україні айлантом зацікавилися насамперед як кормом для шовкопряда, після того як стало відомо його використання з цією метою в Індії, Китаї і Японії. Вирощували його в парках, зокрема на Харківщині в Основянському (тепер Краснокутському) парку, а з 1914 р. – в Криму, в Нікітському ботанічному саду. Південний берег Криму найбільше сподобався айланту. Дерева швидко росли, легко поновлювалися кореневою порослю, причому паростки поширювалися на 15-20 м від материнської рослини. Непрохані мешканці з’являлися в парках, садах, на пустирях, узбіччях доріг і позбутися їх було непросто. Усі спроби витіснити айлант з захопленої ним території виявилися марними. Чужинець так і залишився на кримській землі.


За межами України айлант прижився на Чорноморському узбережжях Кавказу.


На території комунального закладу освіти „Обласний еколого-натуралістичний центр дітей та учнівської молоді” айлант добре доповнює різнобарвність нашої дендрофлори.

 

 

Підготувала:
Кривуля Ірина Григорівна, керівник гуртка

„Дендрологія з основами озеленення” 

КЗО „ДОЕНЦДУМ”