Тайна інжиру

 

До екоцентру прийшла зима і дендрологи повернулись до оранжереї. Літом, коли від спеки в оранжереї нічим дихати, юннати з задоволенням поспішають до учбово-дослідницької ділянки, до свіжого повітря. На початку зими, коли рослини на вулиці вже заснули, у дітей виникає бажання знову потрапити в літо, в субтропічні ліси з яскравою зеленню, з квітучими орхідеями, з калами.

Але субтропіки неможливі без дерев. І дендрологічна теплиця зустрічає юннатів різноманітними деревами з різних куточків світу. Серед дерев оранжереї око юннатів завжди зупиняється на інжирі. Деревину, яку Карл Лінней назвав самою таємничою рослиною, так як ніхто не бачив квітів але всі милуються дуже смачними плодами.


Смокви інжиру містять в собі цукор, білки, жири і велику кількість вітамінів. Ці плоди називаються винними ягодами, смоквами, фігами, або інжиром.

Наша деревина вирощена із маленького живця і в ґрунті він живе з 1995 року. Десять років тому смоківниця перший раз порадувала юннатів солодкими ягодами. З того періоду восени, дуже пізно, на початку зими діти смакують смокви, в яких до 70% цукру.

 

Гурток ,,Дендрологія з основами озеленення”
керівник гуртка Кривуля І.Г.