Історія фотограіфії: як усе починалося

 

Фотографія (від грецьких фото - світло, граф - малюю, пишу) - малювання світлом, світопис - була відкрита не відразу й не одною людиною. У цей винахід вкладена праця вчених багатьох поколінь різних країн миру.


Люди давно прагнули знайти спосіб одержання зображень, що не вимагав би довгої й стомлюючої праці художника.

З незапам'ятних часів, наприклад, було помічено, що промінь сонця, проникаючи крізь невеликий отвір у темне приміщення, залишає на площині світловий малюнок предметів зовнішнього миру. Предмети зображуються в точних пропорціях і квітах, але в зменшених, у порівнянні з натурою, розмірах і в переверненому виді. Це властивість темної кімнати (або камери- обскури) було відомо ще давньогрецькому мислителеві Аристотелю, що жив в ІV столітті до нашої ери. Принцип роботи камери- обскури описав у своїх працях Леонардо Да Вінчі.

 
Відомо, що ще в XІІІ столітті були винайдені окуляри. Очкове скло перекочувало потім у зорову трубу Галилео Галилея. У Росії великий учений М. В. Ломоносов поклав початок розвитку світлосильних труб і оптичних приладів.

Прийшов час, коли камерою- обскурою стали називати ящик із двоопуклою лінзою в передній стінці й напівпрозорому папері або матовому склі в задній стінці. Такий прилад надійно служив для механічної замальовки предметів зовнішнього миру. Перевернене зображення досить було за допомогою дзеркала поставити прямо й обвести олівцем на аркуші паперу.

  
Це була "фотографія до фотографії". Праця малювальника була спрощена. Але люди працювали над тим, щоб повністю механізувати процес малювання, навчитися не тільки фокусувати "світловий малюнок" у камері- обскурі, але й надійно закріплювати його на площині хімічним шляхом.

Однак якщо в оптиці передумови для винаходу світопису зложилися багато століть назад, то у хімії вони стали можливими тільки в 18 столітті, коли хімія як наука досягла достатнього розвитку.

Одним з найбільш важливих внесків у створення реальних умов для винаходу способу перетворення оптичного зображення в хімічний процес у світлочутливому шарі послужило відкриття молодого російського хіміка- аматора, згодом відомого державного діяча й дипломата, А. П. Бестужева- Рюміна (1693 - 1766) і німецького анатома й хірурга И. Г. Шульц
е (1687 - 1744). Займаючись в 1725 році складанням рідких лікувальних сумішей, Бестужев- Рюмін виявив, що під впливом сонячного світла розчини солей заліза змінюють колір. Через два роки Шульце також представив докази чутливості до світла солей брому.

  
Цілеспрямовану роботу з хімічного закріплення світлового зображення у камері- обскурі вчені й винахідники різних країн почали тільки в першій третині XІX століття. Найкращих результатів домоглися тепер відомі усьому світу французи Жозеф Нисефор Н’епс (1765 - 1833), Луі- Жак Манде Дагер (1787 - 1851) і англієць Вільям Фокс Генрі Тальбот (1800 - 1877). Їх прийнято вважати винахідниками фотографії.

Хоча спроби з фотографічного зображення проводилися ще в 17 столітті, роком винаходу фотографії вважається 1839, коли в Парижі з'явилася так звана дагеротипія. На основі своїх власних досліджень і досвідів Нисефора Н’епса, французькому винахідникові Луі Дагеру вдалося сфотографувати людину й одержати стійке фотозображення. У порівнянні з більш ранніми досвідами час експозиції скоротився (менш 1 хв). Принципова відмінність дагеротипа від сучасної фотографії - одержання позитива, а не негатива, що унеможливлювало одержання копій.

Підготував: Михайленко П.В., керівник гуртка