Червона (мала) панда – чудернацьке звірятко

 


Червона панда (Лат Ailurus fulgens – вогняна кішка) – тварина сімейства малопандових. Інша назва – мала панда. У Китаї через забарвлення і подібність за розмірами із лисицею червону панду ще називають hunho – “вогняна лисиця” (англ. Firefox).


Малу панду на початку відносили то до єнотових, то до ведмежих, то виділяли в окреме сімейство. Однак генетичні дослідження показали, що мала панда утворює власне сімейство малопандових, яке разом з родинами єнотових, скунсових і куниць утворюють надродину куницеподібних. Ареал малої панди обмежений провінціями Юньнань і Сичуань у Китаї, північчю Бірми, Бутаном, Непалом і північним сходом Індії. На захід від Непалу вона не зустрічається. Живе в гірських бамбукових лісах на висоті 2000-4000 м над рівнем моря в умовах помірного клімату.


Предки нинішніх панд були набагато поширеніші; їх останки знаходять і в Східній Європі, і в Північній Америці. Однак ці тварини, очевидно, були пристосовані до певного типу клімату, зі зміною якого різко скоротився і їх ареал. Мала панда веде переважно нічний (точніше сутінковий) спосіб життя, вдень спить у дуплі, згорнувшись і накривши голову хвостиком. У разі небезпеки також залазить на дерева. По землі панди рухаються повільно і мляво, зате відмінно лазять по деревах, хоча годується переважно на землі.


Хоча мала панда належить до роду хижих, 95% її раціону – це молоде листя і пагони бамбука. Решта 5% – плоди, ягоди, гриби, пташині яйця і навіть дрібні гризуни. Мала панда досить перебірлива в харчуванні. На відміну від великої панди, яку ще називають “бамбуковим ведмедем” і вона їсть практично всі частини бамбука, мала панда вишукує пагони поніжніше. На споживання їжі мала панда витрачає по 13 годин на добу.


Підготувала:
керівник гуртка
Стасенко А.В.